1. Словник української мови у 20 томах

бритий

БРИ́ТИЙ, а, е, розм.

Дієпр. пас. до бри́ти¹.

Голова наголо брита, сам присадкуватий, міцно злитий (О. Гончар);

// у знач. прикм.

Стара мати заливається гіркими сльозами, обнімаючи бриту голову синову (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бритий — бри́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. бритий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до добрити 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бритий — Ого, ч., див. скінхед. Словник сучасного українського сленгу
  4. бритий — ГО́ЛЕНИЙ (який поголив волосся; на якому зрізано бритвою волосся), БРИ́ТИЙ, БРИТОГОЛО́ВИЙ, ГОЛОМО́ЗИЙ розм., ГИ́РЯВИЙ діал. (з виголеною головою). Сидів (бай) в маленькій тюбетейці на лисій голеній голові (З. Словник синонімів української мови
  5. бритий — БРИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до бри́ти 1. Голова наголо брита, сам присадкуватий, міцно злитий (Гончар, Таврія.., 1957, 534); // У знач. прикм. Стара мати заливається гіркими сльозами, обнімаючи бриту голову синову (Мирний, II, 1954, 115). Словник української мови в 11 томах