1. Словник синонімів української мови

бритий

ГО́ЛЕНИЙ (який поголив волосся; на якому зрізано бритвою волосся), БРИ́ТИЙ, БРИТОГОЛО́ВИЙ, ГОЛОМО́ЗИЙ розм., ГИ́РЯВИЙ діал. (з виголеною головою). Сидів (бай) в маленькій тюбетейці на лисій голеній голові (З. Тулуб); Стара мати заливається гіркими сльозами, обнімаючи бриту голову синову (Панас Мирний); Сивий бритоголовий татарин у червоній сорочці з куцими рукавами крутив шаблю (О. Ільченко); Не встигнеш оглянутись, як чуб уже злетів, і вже ти голомозий, гребінець свій можеш закинути в ліс (О. Гончар).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бритий — бри́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. бритий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до добрити 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бритий — БРИ́ТИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. до бри́ти¹. Голова наголо брита, сам присадкуватий, міцно злитий (О. Гончар); // у знач. прикм. Стара мати заливається гіркими сльозами, обнімаючи бриту голову синову (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  4. бритий — Ого, ч., див. скінхед. Словник сучасного українського сленгу
  5. бритий — БРИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до бри́ти 1. Голова наголо брита, сам присадкуватий, міцно злитий (Гончар, Таврія.., 1957, 534); // У знач. прикм. Стара мати заливається гіркими сльозами, обнімаючи бриту голову синову (Мирний, II, 1954, 115). Словник української мови в 11 томах