брити

БРИ́ТИ¹, бри́ю, бри́єш, недок., розм., кого, що і без дод.

Те саме, що голи́ти.

[Варпеховський:] В Томській опері один перукар .. брив тенорів і баритонів (І. Кочерга);

На зборах добре брили Василя: “Ледачого, як він, не бачила земля!” (М. Годованець);

* Образно. Сіріє степ. Сорока бриє тишу (Л. Костенко).

БРИ́ТИ², ів, мн. (одн. брит, а, ч.).

1. іст. Кельтські племена, що становили основне населення Британії з VIII ст. до н. е. по V ст. н. е.

Інженери не можуть зрозуміти, яким чином древні брити спорудили Стоунхендж, не маючи під рукою ні кранів, ні потужних бульдозерів (з наук.-попул. літ.).

2. книжн., заст. Англійці.

Так ось вона – ця круча Альбіону, Вапнисто-білий невисокий щит, Який, немов удану перепону, Поперед себе звів гордливий брит (М. Бажан).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брити — бри́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. брити — Голити, виголювати; П. критикувати, картати; Словник синонімів Караванського
  3. брити — брию, бриєш, недок., перех. 1》 Те саме, що голити. 2》 перен., розм. Влучно, гостро ганити кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. брити — Голити, поголити, виголювати, виголити, повиголювати, зголювати, зголити, позголювати, обголювати, обголити, обголити, пообголювати, підголювати, підголити, попідголювати Словник чужослів Павло Штепа
  5. брити — А, ч., брити, мн. Британці. Слова гімну планують змінити: є там місце, де брити просять Бога допомогти їм повбивати шотландців (Молоко). Словник сучасного українського сленгу
  6. брити — Одне з кельтських племен, що населяли острів Великобританія; I ст. н.е. підкорені римлянами; після навали англів, саксів та ютів втрималися у Валлії та на Корнуолі, а також колонізували Бретань (Пн.-Зх. Галлію). Універсальний словник-енциклопедія
  7. брити — ГОЛИ́ТИ (зрізувати волосся, перев. бритвою), БРИ́ТИ, ВИГО́ЛЮВАТИ, ЗГО́ЛЮВАТИ, ОБГО́ЛЮВАТИ, ОБГОЛЯ́ТИ, ЗБРИВА́ТИ, ОББРИВА́ТИ. — Док.: поголи́ти, побри́ти, ви́голити, зголи́ти, обголи́ти, збри́ти, оббри́ти. Словник синонімів української мови
  8. брити — БРИ́ТИ, бри́ю, бри́єш, недок., перех. 1. Те саме, що голити. [Варпеховський:] В Томській опері один перукар.. брив тенорів і баритонів (Коч., II, 1956, 492). 2. перен., розм. Влучно, гостро ганити кого-небудь. Словник української мови в 11 томах
  9. брити — Брити, брию, -єш гл. = голити. Словник української мови Грінченка