1. Словник української мови у 20 томах

бритоголовий

БРИТОГОЛО́ВИЙ, а, е.

1. З бритою головою.

Праворуч від жінки сидить по-армійському випростаний бритоголовий мужчина в цивільному, за ним – смаглявий військовий з сивиною на скронях (О. Гончар);

На двадцяти шести лавках по чотири гребці, голі до пояса, бритоголові, забиті в кайдани, прикуті до товстезного ланцюга (П. Загребельний).

2. у знач. ім. бритоголо́вий, вого, ч., жарг. Член злочинного угруповання, характерною ознакою зовнішності якого є брита голова.

Я спробував зайняти своє місце, але цей бритоголовий почав пояснювати мені, що повиколює очі (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бритоголовий — бритоголо́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. бритоголовий — -а, -е. З бритою головою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бритоголовий — крим., міл., жрм. 1. -ого. Молодий рядовий член злочинного угруповання, характерною ознакою зовнішности якого є стрижена голова, кремезна статура. 2. -а, -е. З остриженою головою, як у молодого члена злочинного угруповання. Словник жарґонної лексики української мови
  4. бритоголовий — див. безволосий Словник синонімів Вусика
  5. бритоголовий — ГО́ЛЕНИЙ (який поголив волосся; на якому зрізано бритвою волосся), БРИ́ТИЙ, БРИТОГОЛО́ВИЙ, ГОЛОМО́ЗИЙ розм., ГИ́РЯВИЙ діал. (з виголеною головою). Сидів (бай) в маленькій тюбетейці на лисій голеній голові (З. Словник синонімів української мови
  6. бритоголовий — БРИТОГОЛО́ВИЙ, а, е. З бритою головою. За прилавком буфету володарює буфетник — огрядний бритоголовий мужчина з чорними вусиками (Гончар, Маша.., 1959, 77). Словник української мови в 11 томах