1. Словник жарґонної лексики української мови

бритоголовий

крим., міл., жрм.

1. -ого. Молодий рядовий член злочинного угруповання, характерною ознакою зовнішности якого є стрижена голова, кремезна статура.

2. -а, -е. З остриженою головою, як у молодого члена злочинного угруповання. Перед входом тусувалися справжнісінькі бритоголові "сфінкси" — "батьки, блін, жаху" (ПіК, 2002, № 31).

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бритоголовий — бритоголо́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. бритоголовий — -а, -е. З бритою головою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бритоголовий — БРИТОГОЛО́ВИЙ, а, е. 1. З бритою головою. Праворуч від жінки сидить по-армійському випростаний бритоголовий мужчина в цивільному, за ним – смаглявий військовий з сивиною на скронях (О. Словник української мови у 20 томах
  4. бритоголовий — див. безволосий Словник синонімів Вусика
  5. бритоголовий — ГО́ЛЕНИЙ (який поголив волосся; на якому зрізано бритвою волосся), БРИ́ТИЙ, БРИТОГОЛО́ВИЙ, ГОЛОМО́ЗИЙ розм., ГИ́РЯВИЙ діал. (з виголеною головою). Сидів (бай) в маленькій тюбетейці на лисій голеній голові (З. Словник синонімів української мови
  6. бритоголовий — БРИТОГОЛО́ВИЙ, а, е. З бритою головою. За прилавком буфету володарює буфетник — огрядний бритоголовий мужчина з чорними вусиками (Гончар, Маша.., 1959, 77). Словник української мови в 11 томах