1. Словник української мови у 20 томах

бруківка

БРУКІ́ВКА, и, ж.

1. Те саме, що брук.

Один квартал села має вже тротуари, а вся центральна вулиця – акуратну хазяйську бруківку (Ю. Яновський);

Кінські ноги б'ють бруківку.., викрешуючи підковами іскри (А. Шиян);

Вісім кілометрів довелося трястись по вибоїстій бруківці в кузові полуторки (В. Дрозд).

2. Матеріал для брукування вулиць; камені у формі брусків.

У найбільших містах Русі вулиці вистеляли дерев'яними тротуарами, а площі вимощували бруківкою (із журн.);

Кров'ю синів і дочок нашого народу щедро зрошені і бруківка Петрограда і Москви, і безмежні простори Росії (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бруківка — брукі́вка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. бруківка — -и, ж. Те саме, що брук. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бруківка — див. дорога Словник синонімів Вусика
  4. бруківка — БРУК (дорога або вулиця, вимощена камінням), БРУКІ́ВКА, МОСТОВА́ розм. рідше; БРУЩА́ТКА (бруківка, вимощена каменями у формі брусків). Брущатка кінчалась; далі йшов брук із дикого каменю (О. Словник синонімів української мови
  5. бруківка — БРУКІ́ВКА, и, ж. Те саме, що брук. Кінські ноги б’ють бруківку.., викрешуючи підковами іскри (Шиян, Магістраль, 1934, 238); Один квартал села має вже тротуари, а вся центральна вулиця — акуратну хазяйську бруківку (Ю. Янов., II, 1954, 180). Словник української мови в 11 томах
  6. бруківка — див. брущатка. Архітектура і монументальне мистецтво