брукіт
БРУКІ́Т, у, ч.
Мінерал, оксид титану.
Жовтувате, рівномірно розподілене забарвлення кристалів брукіту з Полярного Уралу зумовлене оксидними сполуками заліза (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- брукіт — брукі́т іменник чоловічого роду мінерал Орфографічний словник української мови
- брукіт — Брукит — brookite — Brookit — мінерал класу оксидів та гідроксидів, одна з трьох природних поліморфних модифікацій рутилу. Склад: TiO2. Переважно жовтого, бурого, чорного кольорів. Тв. 6,0-6,5. Густина 3,9-4,1. Блиск металічний, алмазний. Гірничий енциклопедичний словник
- брукіт — -у, ч. Мінерал підкласу простих окислів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- брукіт — брукі́т мінерал класу окисів та гідроокисів, переважно жовтого, бурого, чорного кольорів. Сировина для одержання феротитану, титанового білила. Від прізвища англійського мінералога Г.-Дж. Брука. Словник іншомовних слів Мельничука