брязнути
БРЯ́ЗНУТИ, ну, неш, док.
1. Однокр. до бря́зкати 1.
– Стукну-брязну підківками, Словами додам! (Л. Глібов);
Брязне клинок об залізо кайданів, Піде луна по твердинях тиранів (Леся Українка);
Вікно брязнуло, розлетілась шибка, посипалося скло (К. Гордієнко);
Тарас намацав клямку дверей до хати і ненароком брязнув (Василь Шевчук);
* Образно. Брязнули промені сонця (В. Чумак).
2. розм. Важко, з шумом упасти.
Мати зробилась як крейда біла; так і брязнула об землю (Ганна Барвінок);
Пароплав раптом так хитнуло, що графин не встояв на столику і брязнув на підлогу (О. Донченко).
3. кого, що, розм. Із силою кинути, ударивши об що-небудь.
Перехилила [Тетяна] чарку й випила .. та й брязнула чаркою об землю з усієї сили (І. Багряний);
[Мирон:] Брат одним блюдом так брязнув об долівку, що тільки іскри полетіли (О. Корнійчук).
4. кого, що, розм. Сильно вдарити.
Брязнула невістку по зубах (Сл. Гр.).
Значення в інших словниках
- брязнути — бря́знути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- брязнути — док., бренькнути; (на діл) впасти; (об що) кидонути; (по зубах) мазонути, вдарити. Словник синонімів Караванського
- брязнути — [бр’азнутие] -ну, -неиш; нак. -зние, -з(‘)н'іт' Орфоепічний словник української мови
- брязнути — -ну, -неш, док. 1》 неперех. Однокр. до брязкати 1). 2》 неперех., розм. Важко, з шумом упасти. 3》 перех. і неперех., розм. З силою кинути, ударивши об що-небудь. 4》 перех., розм. Сильно вдарити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- брязнути — див. падати Словник синонімів Вусика
- брязнути — БРЯЖЧА́ТИ (про металеві, скляні і под. предмети — утворювати при ударах дзвінкі й сильні, різкі, але короткі звуки; викликати такі звуки, ударяючи по металевих і под. предметах або трусячи ними); БРЯ́ЗКАТИ, ВИБРЯ́ЗКУВАТИ підсил. Словник синонімів української мови
- брязнути — Бря́знути, -ну, -неш, -нуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- брязнути — БРЯ́ЗНУТИ, ну, неш, док. 1. неперех. Однокр. до бря́зкати 1. — Стукну-брязну підківками. Словами додам! (Гл., Вибр., 1957, 237); Брязне клинок об залізо кайданів. Піде луна по твердинях тиранів (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- брязнути — Брязнути, -ну, -неш гл. одн. в. отъ брязкати. 1) Зазвенѣть, звякнуть. Брязнули ключі од комори йдучи. н. п. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. МВ. (О. 1862. III. 54). Брязнув гаманом на стіл. Г. Барв. 211. Словник української мови Грінченка