1. Словник української мови в 11 томах

брязнути

БРЯ́ЗНУТИ, ну, неш, док.

1. неперех. Однокр. до бря́зкати 1.

— Стукну-брязну підківками. Словами додам! (Гл., Вибр., 1957, 237);

Брязне клинок об залізо кайданів. Піде луна по твердинях тиранів (Л. Укр., І, 1951, 126);

Вікно брязнуло, розлетілась шибка, посипалося скло (Горд., Буян, 1938,17);

*Образно. Брязнули промені сонця (Чумак, Черв. заспів, 1956, 77).

2. неперех., розм. Важко, з шумом упасти.

Мати зробилась як крейда біла; так і брязнула об землю (Барв., Опов.., 1902, 402);

А він [хорт] як бебехнеться об поміст, так і брязнув, і задзвенів (Стор., І, 1957, 60);

Але пароплав раптом так хитнуло, що графин не встояв на столику і брязнув на підлогу (Донч., III, 1956, 215).

3. перех.і неперех., розм. З силою кинути, ударивши об що-небудь.

[Мирон:] Брат одним блюдом так брязнув об долівку, що тільки іскри полетіли (Корн., II, 1955, 30).

4. перех., розм. Сильно вдарити.

Брязнула невістку по зубах (Сл. Гр.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брязнути — бря́знути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. брязнути — док., бренькнути; (на діл) впасти; (об що) кидонути; (по зубах) мазонути, вдарити. Словник синонімів Караванського
  3. брязнути — [бр’азнутие] -ну, -неиш; нак. -зние, -з(‘)н'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. брязнути — -ну, -неш, док. 1》 неперех. Однокр. до брязкати 1). 2》 неперех., розм. Важко, з шумом упасти. 3》 перех. і неперех., розм. З силою кинути, ударивши об що-небудь. 4》 перех., розм. Сильно вдарити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. брязнути — БРЯ́ЗНУТИ, ну, неш, док. 1. Однокр. до бря́зкати 1. – Стукну-брязну підківками, Словами додам! (Л. Глібов); Брязне клинок об залізо кайданів, Піде луна по твердинях тиранів (Леся Українка); Вікно брязнуло, розлетілась шибка, посипалося скло (К. Словник української мови у 20 томах
  6. брязнути — див. падати Словник синонімів Вусика
  7. брязнути — БРЯЖЧА́ТИ (про металеві, скляні і под. предмети — утворювати при ударах дзвінкі й сильні, різкі, але короткі звуки; викликати такі звуки, ударяючи по металевих і под. предметах або трусячи ними); БРЯ́ЗКАТИ, ВИБРЯ́ЗКУВАТИ підсил. Словник синонімів української мови
  8. брязнути — Бря́знути, -ну, -неш, -нуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. брязнути — Брязнути, -ну, -неш гл. одн. в. отъ брязкати. 1) Зазвенѣть, звякнуть. Брязнули ключі од комори йдучи. н. п. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. МВ. (О. 1862. III. 54). Брязнув гаманом на стіл. Г. Барв. 211. Словник української мови Грінченка