брязнути

бря́знути

[бр’азнутие]

-ну, -неиш; нак. -зние, -з(‘)н'іт'

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брязнути — Брязнути, -ну, -неш гл. одн. в. отъ брязкати. 1) Зазвенѣть, звякнуть. Брязнули ключі од комори йдучи. н. п. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. МВ. (О. 1862. III. 54). Брязнув гаманом на стіл. Г. Барв. 211. Словник української мови Грінченка
  2. брязнути — див. падати Словник синонімів Вусика
  3. брязнути — БРЯ́ЗНУТИ, ну, неш, док. 1. неперех. Однокр. до бря́зкати 1. — Стукну-брязну підківками. Словами додам! (Гл., Вибр., 1957, 237); Брязне клинок об залізо кайданів. Піде луна по твердинях тиранів (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  4. брязнути — БРЯ́ЗНУТИ, ну, неш, док. 1. Однокр. до бря́зкати 1. – Стукну-брязну підківками, Словами додам! (Л. Глібов); Брязне клинок об залізо кайданів, Піде луна по твердинях тиранів (Леся Українка); Вікно брязнуло, розлетілась шибка, посипалося скло (К. Словник української мови у 20 томах
  5. брязнути — док., бренькнути; (на діл) впасти; (об що) кидонути; (по зубах) мазонути, вдарити. Словник синонімів Караванського
  6. брязнути — Бря́знути, -ну, -неш, -нуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. брязнути — бря́знути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  8. брязнути — -ну, -неш, док. 1》 неперех. Однокр. до брязкати 1). 2》 неперех., розм. Важко, з шумом упасти. 3》 перех. і неперех., розм. З силою кинути, ударивши об що-небудь. 4》 перех., розм. Сильно вдарити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. брязнути — БРЯЖЧА́ТИ (про металеві, скляні і под. предмети — утворювати при ударах дзвінкі й сильні, різкі, але короткі звуки; викликати такі звуки, ударяючи по металевих і под. предметах або трусячи ними); БРЯ́ЗКАТИ, ВИБРЯ́ЗКУВАТИ підсил. Словник синонімів української мови