1. Словник української мови у 20 томах

бубоніння

БУБОНІ́ННЯ, я, с.

Дія за знач. бубоні́ти і звуки, утворювані цією дією.

Дівчата раптом перестали сміятися, навіть лектор зробив паузу в своєму бубонінні (Іван Ле);

Захоплений роботою, він не дуже прислухався до розмов навколо. Але бубоніння Таранця дратувало його (Д. Ткач);

Слова просто вибулькують з нас – таке собі напіврозбірливе бубоніння, в якому відсутній бодай один чутливий нерв (Ю. Андрухович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бубоніння — бубоні́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. бубоніння — -я, с. Дія за знач. бубоніти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бубоніння — БУБОНІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. бубоні́ти і звуки, утворювані цією дією. Дівчата раптом перестали сміятися, навіть лектор зробив паузу в своєму бубонінні (Ле, Право.., 1957, 104); Захоплений роботою, він не дуже прислухався до розмов навколо. Словник української мови в 11 томах