бубоніти
БУБОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, недок.
1. що і без дод. Говорити невиразно; бурмотіти.
Ніби в нас і в хаті повеселішало: і брат заговорить, і братова всміхнеться, й дітвора бубонить, регочеться (Марко Вовчок);
Семенець стояв серед шляху один, длубався в своєму гаманці і щось бубонів сам до себе (С. Васильченко);
– Який може бути сон, – бубонів професор. – Я давно втратив сон (В. Кучер);
Валька, працюючи, весь час бубонів баском з-під стола (О. Гончар);
// Неголосно читати, вивчати урок.
Деякі [школярі] сиділи .. і бубоніли задану лекцію (І. Франко).
2. Дрібно стукати.
Щось глухо бубонить біля вікна – все стук і стук з самісінького ранку... (С. Голованівський);
В чорні шибки б'ються перші вогкі сніжинки, глухо бубонять важкими мокрими кульками у скло (В. Козаченко);
Блискавиці раз по раз крають чорне небо, і дощові краплі монотонно бубонять по шибках зачинених вікон (з газ.).
3. Бити в бубон; грати (про бу́бон).
“Лихо буде”, – бубонить бубон на весь куток та до скрипки прислухається (Г. Косинка).
Значення в інших словниках
- бубоніти — бу́боніти: ворчать [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
- бубоніти — бубоні́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- бубоніти — Бурмотіти, мурмотіти, жебоніти, буботіти, мимрити, (під ніс) муркотати, муркотіти, харамаркати; (ковтати слова) белькотати, белькотіти. Словник синонімів Караванського
- бубоніти — -ню, -ниш, недок. 1》 перех. і без додатка. Говорити невиразно; бурмотіти. || Неголосно читати, вивчаючи урок, заучуваючи текст напам'ять. 2》 неперех. Дрібно стукати. 3》 неперех. Бити в бубон; грати (про бубон). Великий тлумачний словник сучасної мови
- бубоніти — Бубонить, як у бочку дме. Безперестанку говорить, хоч його ніхто і не слухає. Приповідки або українсько-народня філософія
- бубоніти — див. говорити Словник синонімів Вусика
- бубоніти — БУРМОТА́ТИ (БУРМОТІ́ТИ) (говорити тихо і невиразно, нерозбірливо), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., БУРЧА́ТИ розм., МИ́МРИТИ розм., ХАРАМА́РКАТИ (ХАМА́РКАТИ) розм. рідше; МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) розм., МУРЧА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- бубоніти — БУБОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, недок. 1. перех. і без додатка. Говорити невиразно; бурмотіти. Ніби в нас і в хаті повеселішало: і брат заговорить, і братова всміхнеться, й дітвора бубонить, регочеться (Вовчок, І, 1955, 4); Семенець стояв серед шляху один... Словник української мови в 11 томах
- бубоніти — Бубоні́ти, -ню́, -ни́ш гл. Говорить невнятно, бормотать; лепетать. Тихо бубонів святу молитву. Левиц. І. 127. Дітвора бубонить, регочеться. МВ. І. 9. Словник української мови Грінченка