1. Словник української мови в 11 томах

бубоніти

БУБОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, недок.

1. перех. і без додатка. Говорити невиразно; бурмотіти.

Ніби в нас і в хаті повеселішало: і брат заговорить, і братова всміхнеться, й дітвора бубонить, регочеться (Вовчок, І, 1955, 4);

Семенець стояв серед шляху один, длубався в своєму гаманці і щось бубонів сам до себе (Вас., II, 1959, 49);

— Який може бути сон, — бубонів професор. — Я давно втратив сон (Кучер, Чорноморці, 1956, 178);

// Неголосно читати, вивчати урок.

Деякі [школярі] сиділи.. і бубоніли завдану лекцію (Фр., І, 1955, 239).

2. неперех. Дрібно стукати.

Щось глухо бубонить біля вікна — все стук і стук з самісінького ранку… (Голов., Поезії, 1955, 104);

В чорні шибки б’ються перші вогкі сніжинки, глухо бубонять важкими мокрими кульками у скло (Коз., Зол. грамота, 1939, 13).

3. неперех. Бити в бубон; грати (про бубон).

"Лихо буде", — бубонить бубон на весь куток та до скрипки прислухається (Кос., Новели, 1962, 18).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бубоніти — бу́боніти: ворчать [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. бубоніти — бубоні́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. бубоніти — Бурмотіти, мурмотіти, жебоніти, буботіти, мимрити, (під ніс) муркотати, муркотіти, харамаркати; (ковтати слова) белькотати, белькотіти. Словник синонімів Караванського
  4. бубоніти — -ню, -ниш, недок. 1》 перех. і без додатка. Говорити невиразно; бурмотіти. || Неголосно читати, вивчаючи урок, заучуваючи текст напам'ять. 2》 неперех. Дрібно стукати. 3》 неперех. Бити в бубон; грати (про бубон). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. бубоніти — БУБОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, недок. 1. що і без дод. Говорити невиразно; бурмотіти. Ніби в нас і в хаті повеселішало: і брат заговорить, і братова всміхнеться, й дітвора бубонить, регочеться (Марко Вовчок); Семенець стояв серед шляху один... Словник української мови у 20 томах
  6. бубоніти — Бубонить, як у бочку дме. Безперестанку говорить, хоч його ніхто і не слухає. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. бубоніти — див. говорити Словник синонімів Вусика
  8. бубоніти — БУРМОТА́ТИ (БУРМОТІ́ТИ) (говорити тихо і невиразно, нерозбірливо), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., БУРЧА́ТИ розм., МИ́МРИТИ розм., ХАРАМА́РКАТИ (ХАМА́РКАТИ) розм. рідше; МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) розм., МУРЧА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  9. бубоніти — Бубоні́ти, -ню́, -ни́ш гл. Говорить невнятно, бормотать; лепетать. Тихо бубонів святу молитву. Левиц. І. 127. Дітвора бубонить, регочеться. МВ. І. 9. Словник української мови Грінченка