1. Словник української мови у 20 томах

будячок

БУДЯЧО́К, чка́, ч.

Зменш. до будя́к.

З-під жовтого піску, порослого хирлявим будячком, визирають стовбури житла... (Олесь Досвітній);

* У порівн. Ріс [Омелько] як будячок отой, настовбурчений, завжди готовий відповісти колючим словом на глузування та насмішки (І. Цюпа).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. будячок — будячо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. будячок — -чка, ч. Зменш. до будяк. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. будячок — Будячо́к, -чка́, -чко́ві, на -чку́; -дячки́, -чкі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. будячок — БУДЯЧО́К, чка́, ч. Зменш. до будя́к. З-під жовтого піску, порослого хирлявим будячком, визирають стовбури житла… (Досв., Гюлле, 1961, 151); *У порівн. Ріс [Омелько] як будячок отой, настовбурчений, завжди. Словник української мови в 11 томах
  5. будячок — Будячок, -чка м. ум. отъ будяк. Словник української мови Грінченка