1. Словник української мови у 20 томах

будяччя

БУДЯ́ЧЧЯ, я, с.

Збірн. до будя́к.

Поле внизу, непривітна стерня, тогорічне будяччя (І. Франко);

Він помчав миттю, як вихор. Навіть не шляхом, а навпростець до гайка. По будяччю й по стернях (П. Козланюк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. будяччя — будя́ччя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. будяччя — Будя́ччя, -ччя, -ччю, -ччям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. будяччя — БУДЯ́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до будя́к. Поле внизу, непривітна стерня, тогорічне будяччя (Фр., XIII, 1954, 305); Він помчав миттю, як вихор. Навіть не шляхом, а навпростець до гайка. По будяччю й по стернях (Козл., Ю. Крук, 1950, 208). Словник української мови в 11 томах
  4. будяччя — Будяччя, -чя с. соб. отъ будяк. Словник української мови Грінченка