бузувір
БУЗУВІ́Р, а, ч.
Людина, яка виявляє крайню релігійну нетерпимість до інакодумців, жорстоко переслідує їх; запеклий фанатик.
На прю! Без ляку і зневіри – За правду, волю, за наш край! Перелили вже бузувіри Скорботи чашу через край (М. Старицький);
// перен. Взагалі зла, жорстока людина; мучитель, гнобитель, недолюдок.
– Наштовхали й мені боки оті бузувіри та п'янюги (І. Нечуй-Левицький);
// Уживається як лайливе слово.
– А ти чого, бузувіре, тут у сінях кадиш? (Панас Мирний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бузувір — бузуві́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- бузувір — Нелюд, недолюдок, недолюд, мучитель, гнобитель, ірод, ірід; (релігійний) фанатик; пор. БАРБАР. Словник синонімів Караванського
- бузувір — -а, ч. Людина, яка виявляє крайню релігійну нетерпимість до інакомислячих, жорстоко переслідує їх; запеклий фанатик. || перен. Взагалі зла, жорстока людина; мучитель, гнобитель, недолюдок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бузувір — див. бешкетник; ворог; грішник; жорстокий; задерикуватий Словник синонімів Вусика
- бузувір — НЕДО́ЛЮДОК зневажл., лайл. (про людину, що втратила свої людські риси й не гідна цього звання через свої потворні, жахливі вчинки, дії), НЕДО́ЛЮД зневажл., лайл., НЕ́ЛЮД перев. мн., зневажл., БУЗУВІ́Р лайл., ПОТВО́РА зневажл., ВИ́РОДОК зневажл., лайл. Словник синонімів української мови
- бузувір — Бузуві́р, -ра, -рові; -ві́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- бузувір — БУЗУВІ́Р, а, ч. Людина, яка виявляє крайню релігійну нетерпимість до інакомислячих, жорстоко переслідує їх; запеклий фанатик. На прю! Без ляку і зневіри — За правду, волю, за наш край! Перелили вже бузувіри Скорботи чашу через край (Стар., Поет. тв. Словник української мови в 11 томах
- бузувір — Бузувір, -ра м. = безувір. Словник української мови Грінченка