булат
БУЛА́Т, ч., заст.
1. род. у. Високоякісна міцна сталь особливого гарту з узорчастою поверхнею.
Стьогнув [Паллант] ще Турна через лоб, Но Турн байдуже, не скривився, Бо, бач, булатом ввесь обшився І був, як в шкаралупі боб (І. Котляревський);
Ох, ти серце, моє серце молодецьке, Що булату ти твердіше, міцніше каменю! (Л. Первомайський);
За часів Каролінгів у Західній Європі виготовляли добрі мечі з так званого булату (із журн.).
2. род. а. Сталевий клинок, меч; взагалі зброя.
Хочеш, мила, знати, хто в нас дзвонарі? Кулі та булати, шаблі та гармати (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- булат — ч., заст. 1》 род. -у. Високоякісна міцна сталь особливого гарту, з узорчастою поверхнею. 2》 род. -а. Сталевий клинок, меч; узагалі зброя. Великий тлумачний словник сучасної мови
- булат — Меч, шабля Словник чужослів Павло Штепа
- Булат — Була́т іменник чоловічого роду, істота ім'я Орфографічний словник української мови
- булат — була́т (від перс. пулад – криця) вуглецева лита сталь, своєрідна за структурою й візерунком поверхні. Відзначається високою твердістю й пружністю. Словник іншомовних слів Мельничука
- булат — БУЛА́Т заст. (вид сталі), БУЛА́ТНА СТАЛЬ (КРИ́ЦЯ) заст., ДАМА́СЬКА СТАЛЬ. Но Турн байдуже, не скривився, Бо, бач, булатом ввесь обшився І був як в шкаралупі боб (І. Котляревський); Очі у Хмельницького спалахнули. Словник синонімів української мови
- булат — БУЛА́Т, ч., заст. 1. род. у. Високоякісна міцна сталь особливого гарту, з узорчастою поверхнею. Стьогнув [Паллант] ще Турна через лоб. Но Турн байдуже, не скривився, Бо, бач, булатом ввесь обшився І був, як в шкаралупі боб (Котл. Словник української мови в 11 томах
- булат — Булат, -ту м. 1) Булатъ, узорчатая сталь. 2) Булатная сабля. Посік же тебе булат вражий. Стор. II. 267. Словник української мови Грінченка