1. Словник української мови у 20 томах

бунтарство

БУНТА́РСТВО, а, с.

Виявлення непокори, виступ проти пригнічення.

Пан староста зволять мене випитати тілько про ті незаконності і бунтарства, про які там стоїть у реляції (І. Франко);

// Непокірливість, схильність до бунту, протесту.

Може, тоді й запало вперше в його [Т. Шевченка] душу зернятко бунтарства, непокірливості лихій долі (О. Іваненко);

М. Семенко своїм безоглядним бунтарством у поезії спонукає до пошуків, до виразної індивідуалізації свого поетичного “я” (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бунтарство — бунта́рство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. бунтарство — -а, с. Виявлення непокори, виступ проти пригнічення. || Непокірливість, схильність до бунту, протесту. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бунтарство — НЕПОКО́РА (небажання або відмова підкоритися кому-небудь, слухатися когось), НЕПОКІ́РНІСТЬ, НЕПОКІ́РЛИВІСТЬ, НЕПІДКО́РЕННЯ, НЕПО́СЛУХ, ОСЛУШЕ́НСТВО книжн. заст. Словник синонімів української мови
  4. бунтарство — Бунта́рство, -ва, -ву, -вом Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. бунтарство — БУНТА́РСТВО, а, с. Виявлення непокори, виступ проти пригнічення. Пан староста звалять мене випитати тїлько про ті незаконності і бунтарства, про які там стоїть у реляції (Фр., III, 1950, 235); // Непокірливість, схильність до бунту, протесту. Словник української мови в 11 томах