бунтарський
БУНТА́РСЬКИЙ, а, е.
Прикм. до бунта́р.
Навіть дивно, як у цьому [дідовому] кряжистому тілі вміщуються два протилежні світи: то лагідний і тихий, як рівна надвечірня година, то гострий, мов бунтарський ніж (М. Стельмах);
// Власт. бунтареві; пройнятий бунтарством.
І хто це їх підштовхав, хто їх бунтарським духом обвіяв? (Б. Лепкий).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бунтарський — бунта́рський прикметник Орфографічний словник української мови
- бунтарський — -а, -е. Прикм. до бунтар. || Власт. бунтареві; пройнятий бунтарством. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бунтарський — БУНТІВНИ́Й (який має причетність до соціальних заворушень, перейнятий бунтарством; схильний до бунту), ЗАКОЛО́ТНИЙ рідше; БУНТІВЛИ́ВИЙ (схильний до бунту); БУНТА́РСЬКИЙ, БУНТІВНИ́ЦЬКИЙ, БУНТІВНИ́ЧИЙ, КРАМО́ЛЬНИЙ заст. Словник синонімів української мови
- бунтарський — Бунта́рський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- бунтарський — БУНТА́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до бунта́р. Навіть дивно, як у цьому [дідовому] кряжистому тілі вміщуються два протилежні світи: то лагідний і тихий, як рівна надвечірня година, то гострий, мов бунтарський ніж (Стельмах, І, 1962, 233); // Власт. Словник української мови в 11 томах