бунтарський

БУНТІВНИ́Й (який має причетність до соціальних заворушень, перейнятий бунтарством; схильний до бунту), ЗАКОЛО́ТНИЙ рідше; БУНТІВЛИ́ВИЙ (схильний до бунту); БУНТА́РСЬКИЙ, БУНТІВНИ́ЦЬКИЙ, БУНТІВНИ́ЧИЙ, КРАМО́ЛЬНИЙ заст. (який закликає до бунту, перейнятий духом бунтарства). Ще й досі жандарми гасають по селах, виловлюючи його (Т. Шевченка) бунтівні вірші (Н. Рибак); Ми вже ходили раз боронити турка од його бунтівного холопа — білого орапа (Панас Мирний); Дзвенять кайдани по Сибіру, І на бунтарському Дону Стиха відлуння (А. Малишко); В університеті Київському ніколи не згасав бунтівничий дух (Ю. Мартич); У Галичині з'явились соціалісти! І не чужі, що, як відомо, в чемоданах з подвійним дном розвозять крамольні ідеї, а свої, доморощені (П. Колесник).

НЕПОКІ́РНИЙ (який виражає непокору), НЕПОКІ́РЛИВИЙ, ПРОТЕСТУ́ЮЧИЙ, БУНТА́РСЬКИЙ поет., уроч. (сповнений непокори, який кличе до непокори). — Чернь тепер не та стала... Від руської черні непокірного духу набирається теж... (Н. Рибак); Вона отруїла його життя, розлучивши з милою, вона отруїла його цілий вік непокірливою вдачею (М. Коцюбинський); В собі носив він (поет) і сміх гоголівський гіркий, і плач шевченківський, протестуючий плач пророка (П. Тичина); Загримів бунтарський голос Володимира Маяковського (М. Рильський).