буркати
БУ́РКАТИ¹, аю, аєш, недок., що і без дод., розм.
Говорити уривчасто і невиразно; бурмотати, мурмотіти.
Мотя тільки іноді сердито буркала йому у відповідь якесь слово (В. Козаченко);
* Образно. Тут, коло його ніг, колисалися хвилі й буркали щось сумне (О. Кобилянська);
Десь за Дніпром, поза білою тучею, Буркає грім дідуганом столітнім (Я. Шпорта).
БУ́РКАТИ², аю, аєш, недок., кого, що, рідко.
Те саме, що буди́ти 1.
– Так спи ж дома, Меджиде, – Ми буркать не будем (П. Гулак-Артемовський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- буркати — бу́ркати 1 дієслово недоконаного виду бурмотати розм. бу́ркати 2 дієслово недоконаного виду будити рідко Орфографічний словник української мови
- буркати — I -аю, -аєш, недок., перех. і без додатка, розм. Говорити уривчасто і невиразно; бурмотати, мурмотіти. II -аю, -аєш, недок., перех., рідко. Те саме, що будити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- буркати — Муркати, вимуркувати, вимуркати, змуркувати, змуркати, намуркувати, намуркати, помуркувати, помуркати, муркотати, замуркотати, змуркотати, помуркотати, муркотіти, замуркотіти, змуркотіти, помуркотіти Словник чужослів Павло Штепа
- буркати — див. говорити Словник синонімів Вусика
- буркати — БУРМОТА́ТИ (БУРМОТІ́ТИ) (говорити тихо і невиразно, нерозбірливо), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., БУРЧА́ТИ розм., МИ́МРИТИ розм., ХАРАМА́РКАТИ (ХАМА́РКАТИ) розм. рідше; МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) розм., МУРЧА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- буркати — БУ́РКАТИ¹, аю, аєш, недок., перех. і без додатка, розм. Говорити уривчасто і невиразно; бурмотати, мурмотіти. Мотя тільки іноді сердито буркала йому на відповідь якесь слово (Коз., Сальвія, 1959, 164); *Образно. Словник української мови в 11 томах
- буркати — Буркати, -каю, -єш гл. 1) Ворчать. 2) Будить. Словник української мови Грінченка