буркати

БУ́РКАТИ¹, аю, аєш, недок., що і без дод., розм.

Говорити уривчасто і невиразно; бурмотати, мурмотіти.

Мотя тільки іноді сердито буркала йому у відповідь якесь слово (В. Козаченко);

* Образно. Тут, коло його ніг, колисалися хвилі й буркали щось сумне (О. Кобилянська);

Десь за Дніпром, поза білою тучею, Буркає грім дідуганом столітнім (Я. Шпорта).

БУ́РКАТИ², аю, аєш, недок., кого, що, рідко.

Те саме, що буди́ти 1.

– Так спи ж дома, Меджиде, – Ми буркать не будем (П. Гулак-Артемовський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. буркати — бу́ркати 1 дієслово недоконаного виду бурмотати розм. бу́ркати 2 дієслово недоконаного виду будити рідко Орфографічний словник української мови
  2. буркати — I -аю, -аєш, недок., перех. і без додатка, розм. Говорити уривчасто і невиразно; бурмотати, мурмотіти. II -аю, -аєш, недок., перех., рідко. Те саме, що будити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. буркати — Муркати, вимуркувати, вимуркати, змуркувати, змуркати, намуркувати, намуркати, помуркувати, помуркати, муркотати, замуркотати, змуркотати, помуркотати, муркотіти, замуркотіти, змуркотіти, помуркотіти Словник чужослів Павло Штепа
  4. буркати — див. говорити Словник синонімів Вусика
  5. буркати — БУРМОТА́ТИ (БУРМОТІ́ТИ) (говорити тихо і невиразно, нерозбірливо), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., БУРЧА́ТИ розм., МИ́МРИТИ розм., ХАРАМА́РКАТИ (ХАМА́РКАТИ) розм. рідше; МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) розм., МУРЧА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. буркати — БУ́РКАТИ¹, аю, аєш, недок., перех. і без додатка, розм. Говорити уривчасто і невиразно; бурмотати, мурмотіти. Мотя тільки іноді сердито буркала йому на відповідь якесь слово (Коз., Сальвія, 1959, 164); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  7. буркати — Буркати, -каю, -єш гл. 1) Ворчать. 2) Будить. Словник української мови Грінченка