буркало
БУ́РКАЛО, а, ч. і с., розм., рідко.
Той, хто бурчить.
Набридливе буркало.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- буркало — Буркало, -ла об. Ворчунъ, ворчунья. Словник української мови Грінченка