бурка
БУ́РКА¹, и, ж.
Повстяний безрукавний плащ або накидка з козячої вовни (перев. на Кавказі).
Цупко в бурку завернувшись, Захріп старий (І. Котляревський);
Голений хурман в широкій бурці .. взяв з рук моїх чемодан (М. Коцюбинський);
Бурка з кращого, крамного сукна на передньому [вершнику] давала знати, що то був .. якийсь пан (М. Грушевський);
Помітила я одного чоловіка в чорній бурці (А. Шиян);
Українська закарпатська чуга нагадує кавказьку бурку (з наук.-попул. літ.).
БУ́РКА², и, ж.
Вузький отвір, який висвердлюють у гірських породах і наповнюють вибуховою речовиною для висадження їх у повітря.
Стоколос показував місце кожної бурки, напрям свердла, глибину шпуру, найвигіднішу для вибухової дії (Ю. Яновський);
Доводилося бурити в гарячому шлаку, закладати в бурки вибухові патрони (з наук.-попул. літ.).
Значення в інших словниках
- бурка — бу́рка 1 іменник жіночого роду плащ бу́рка 2 іменник жіночого роду отвір Орфографічний словник української мови
- бурка — [бурка] -ркие, д. і м. -рц'і, мн. -рки, -рок дв'і буркие Орфоепічний словник української мови
- бурка — I -и, ж. Повстяний безрукавний плащ або накидка з козячої вовни (перев. на Кавказі). II -и, ж. Вузький отвір, що його висвердлюють у гірських породах тощо і наповнюють вибуховою речовиною для висадження їх у повітря. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бурка — И, ж. Смачна страва. Словник сучасного українського сленгу
- бурка — БУ́РКА¹, и, ж. Повстяний безрукавний плащ або накидка з козячої вовни (переважно па Кавказі). Цупко в бурку завернувшись, Захріп старий (Котл., І, 1952, 206); Голений хурман в широкій бурці.. взяв з рук моїх чемодан (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- бурка — Бурка, -ки ж. 1) Бурка. КС. 1882. XII. 592. ЗОЮР. І. 302. То ти, бурко, козака заморозила? — Я до його й не доторкалася. Ком. ІІ. № 159. 2) Родъ башлыка у опанчі. Гол. Од. 18. 3) = картопля. Фр. Пр. 130. 4) = буря. Вх. Уг. 229. ум. бурочка. Словник української мови Грінченка