буркотун
БУРКОТУ́Н, а́, ч.
Той, хто завжди бурчить.
Якою оманливою буває людська зовнішність! Він спочатку не злюбив був оцього буркотуна, а виявилось, що це добросердечна, душевна людина (Ю. Збанацький);
Не перевелися буркотуни і сьогодні: і те їх не влаштовує, й інше (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- буркотун — буркоту́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- буркотун — I -а, ч. Буркотлива людина. II -а, ч. Те саме, що пристипома. Великий тлумачний словник сучасної мови
- буркотун — I буркун, бурчак, бурчака, воркіт (кіт-воркіт), воркотун II див. балакучий Словник синонімів Вусика
- буркотун — БУРКОТУ́Н розм. (буркотлива людина), БУРКУ́Н розм., ВОРКОТУ́Н розм., ВОРКУ́Н рідко. Якою оманливою буває людська зовнішність! Він спочатку не злюбив був оцього буркотуна, а виявилось, що це добросердечна, душевна людина (Ю. Словник синонімів української мови
- буркотун — БУРКОТУ́Н, а́, ч. Буркотлива людина. Якою оманливою буває людська зовнішність! Він спочатку не злюбив був оцього буркотуна, а виявилось, що це добросердечна, Словник української мови в 11 томах