1. Словник синонімів української мови

буркотун

БУРКОТУ́Н розм. (буркотлива людина), БУРКУ́Н розм., ВОРКОТУ́Н розм., ВОРКУ́Н рідко. Якою оманливою буває людська зовнішність! Він спочатку не злюбив був оцього буркотуна, а виявилось, що це добросердечна, душевна людина (Ю. Збанацький); — Я тілько й радувавсь, що, отже, — кажу, — старий буркун побачить, що й наш брат, запорожець, не зовсім ледащо (П. Куліш); — Не суди мене по облуді, не дивись на мене як на старого воркотуна, котрий одно бурчить, одно вурчить (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. буркотун — буркоту́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. буркотун — I -а, ч. Буркотлива людина. II -а, ч. Те саме, що пристипома. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. буркотун — БУРКОТУ́Н, а́, ч. Той, хто завжди бурчить. Якою оманливою буває людська зовнішність! Він спочатку не злюбив був оцього буркотуна, а виявилось, що це добросердечна, душевна людина (Ю. Збанацький); Не перевелися буркотуни і сьогодні: і те їх не влаштовує, й інше (з газ.). Словник української мови у 20 томах
  4. буркотун — I буркун, бурчак, бурчака, воркіт (кіт-воркіт), воркотун II див. балакучий Словник синонімів Вусика
  5. буркотун — БУРКОТУ́Н, а́, ч. Буркотлива людина. Якою оманливою буває людська зовнішність! Він спочатку не злюбив був оцього буркотуна, а виявилось, що це добросердечна, Словник української мови в 11 томах