1. Словник синонімів української мови

буркотливий

БУРКОТЛИ́ВИЙ (про людину — який бурчанням виражає своє незадоволення; про голос — який свідчить про незадоволення), БУРКІТЛИ́ВИЙ рідше, ВОРКІТЛИ́ВИЙ (ВОРКОТЛИ́ВИЙ рідко). Дуже можливо, що Бувалець просто знервований чоловік, невдоволений чимось, буркотливий (М. Чабанівський); Ні тобі підметок та набойок, ні буркотливого голосу матері, ні роботи ніякої (М. Чабанівський); Білосніжно-коричневий директор дедалі зм'якшувався і зм'якшувався, аж поки й зовсім не охолов та не перейшов з пискливого крику на воркітливе бубоніння (Ю. Збанацький); Тепер навіть воркотливий воротар, що збирався спати.., задоволено посміхався (З. Тулуб).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. буркотливий — буркотли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. буркотливий — рідше буркітливий, -а, -е. 1》 Схильний буркотати, бурчати; який буркоче, бурчить (про людину). || Який виражає невдоволення. 2》 Який часто воркує, любить воркувати (про голубів). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. буркотливий — БУРКОТЛИ́ВИЙ, рідше БУРКІТЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Схильний буркотати, бурчати; який буркоче, бурчить (про людину). Налинуть до тебе Гості говірливі, Веселі, співочі, Ніжно-буркотливі (П. Куліш); Він завжди був трохи грубуватий і буркотливий (О. Словник української мови у 20 томах
  4. буркотливий — див. балакучий Словник синонімів Вусика
  5. буркотливий — БУРКОТЛИ́ВИЙ, рідше БУРКІТЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Схильний буркотати, бурчати; який буркоче, бурчить (про людину). Він завжди був трохи грубуватий і буркотливий (Довж., Зач. Десна, 1957, 217); — Лежи тихо! Чого крутишся!... Словник української мови в 11 томах
  6. буркотливий — Буркотливий, -а, -е Воркующій. Чи бачили сивую голубку? Сиза буркотлива. Чуб. V. 24. Словник української мови Грінченка