1. Словник української мови в 11 томах

буркотливий

БУРКОТЛИ́ВИЙ, рідше БУРКІТЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Схильний буркотати, бурчати; який буркоче, бурчить (про людину).

Він завжди був трохи грубуватий і буркотливий (Довж., Зач. Десна, 1957, 217);

— Лежи тихо! Чого крутишся! їй [дитині] і там добре, — підійшла буркітлива Тайфіде (Тулуб, Людолови, І, 1957, 375);

// Який виражає незадоволення.

Випускає [жаба] з себе згуки, раз жалібні.., то знов сердиті, буркотливі (Коцюб., І, 1955, 285).

2. Який часто воркує, любить воркувати (про голубів).

— Чи бачили сивую голубку? ..Яка вона? — Сиза, сиза, буркотлива (Чуб., V, 1874, 24).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. буркотливий — буркотли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. буркотливий — рідше буркітливий, -а, -е. 1》 Схильний буркотати, бурчати; який буркоче, бурчить (про людину). || Який виражає невдоволення. 2》 Який часто воркує, любить воркувати (про голубів). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. буркотливий — БУРКОТЛИ́ВИЙ, рідше БУРКІТЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Схильний буркотати, бурчати; який буркоче, бурчить (про людину). Налинуть до тебе Гості говірливі, Веселі, співочі, Ніжно-буркотливі (П. Куліш); Він завжди був трохи грубуватий і буркотливий (О. Словник української мови у 20 томах
  4. буркотливий — див. балакучий Словник синонімів Вусика
  5. буркотливий — БУРКОТЛИ́ВИЙ (про людину — який бурчанням виражає своє незадоволення; про голос — який свідчить про незадоволення), БУРКІТЛИ́ВИЙ рідше, ВОРКІТЛИ́ВИЙ (ВОРКОТЛИ́ВИЙ рідко). Словник синонімів української мови
  6. буркотливий — Буркотливий, -а, -е Воркующій. Чи бачили сивую голубку? Сиза буркотлива. Чуб. V. 24. Словник української мови Грінченка