1. Словник української мови у 20 томах

буркотливий

БУРКОТЛИ́ВИЙ, рідше БУРКІТЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Схильний буркотати, бурчати; який буркоче, бурчить (про людину).

Налинуть до тебе Гості говірливі, Веселі, співочі, Ніжно-буркотливі (П. Куліш);

Він завжди був трохи грубуватий і буркотливий (О. Довженко);

– Лежи тихо! Чого крутишся! їй [дитині] і там добре, – підійшла буркітлива Тайфіде (З. Тулуб);

// Який виражає незадоволення.

Випускає [жаба] з себе згуки, раз жалібні.., то знов сердиті, буркотливі (М. Коцюбинський).

2. Який часто воркує, любить воркувати (про голубів).

– Чи бачили сивую голубку? .. Яка вона? – Сиза, сиза, буркотлива (П. Чубинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. буркотливий — буркотли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. буркотливий — рідше буркітливий, -а, -е. 1》 Схильний буркотати, бурчати; який буркоче, бурчить (про людину). || Який виражає невдоволення. 2》 Який часто воркує, любить воркувати (про голубів). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. буркотливий — див. балакучий Словник синонімів Вусика
  4. буркотливий — БУРКОТЛИ́ВИЙ (про людину — який бурчанням виражає своє незадоволення; про голос — який свідчить про незадоволення), БУРКІТЛИ́ВИЙ рідше, ВОРКІТЛИ́ВИЙ (ВОРКОТЛИ́ВИЙ рідко). Словник синонімів української мови
  5. буркотливий — БУРКОТЛИ́ВИЙ, рідше БУРКІТЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Схильний буркотати, бурчати; який буркоче, бурчить (про людину). Він завжди був трохи грубуватий і буркотливий (Довж., Зач. Десна, 1957, 217); — Лежи тихо! Чого крутишся!... Словник української мови в 11 томах
  6. буркотливий — Буркотливий, -а, -е Воркующій. Чи бачили сивую голубку? Сиза буркотлива. Чуб. V. 24. Словник української мови Грінченка