бурчливий

БУРЧЛИ́ВИЙ, а, е, розм.

Який бурчить.

Вона жила зі старою, завжди хворою, бурчливою матір'ю (У. Самчук);

Вона не була крикливою, ні навіть бурчливою, навпаки – розмовляла упівголоса, з притиском, крізь зуби (Р. Федорів).