бучно
БУ́ЧНО.
Присл. до бучни́й.
Гучно, бучно, – а п'яти мерзнуть (прислів'я);
Колись ті бенкети цілими тижнями тяглися, широко та бучно справлялися (Панас Мирний);
Бучно їх у шахти виряджали (М. Терещенко);
Бучно й рішуче ввалилися вони [старшини] до .. суду (З. Тулуб);
// у знач. пред.
Поглядав я на улицю. Бучно було всюди (С. Руданський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бучно — бу́чно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- бучно — Присл. до бучний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бучно — БУ́ЧНО. Присл. до бучни́й. Гучно, бучно, — а п’яти мерзнуть (Укр.. присл.., 1955, 179); Колись ті бенкети цілими тижнями тяглися, широко та бучно справлялися (Мирний, III, 1954, 191); Бучно їх у шахти виряджали (Тер. Словник української мови в 11 томах