1. Словник української мови в 11 томах

бучно

БУ́ЧНО. Присл. до бучни́й.

Гучно, бучно, — а п’яти мерзнуть (Укр.. присл.., 1955, 179);

Колись ті бенкети цілими тижнями тяглися, широко та бучно справлялися (Мирний, III, 1954, 191);

Бучно їх у шахти виряджали (Тер., Правда, 1952, 87);

Бучно й рішуче ввалилися вони [старшини] до гродського суду (Тулуб, Людолови, І, 1957, 44);

// у знач. присудк. сл.

Поглядав я на улицю. Бучно було всюди (Рудан., Тв., 1956, 60).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бучно — бу́чно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. бучно — Присл. до бучний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бучно — БУ́ЧНО. Присл. до бучни́й. Гучно, бучно, – а п'яти мерзнуть (прислів'я); Колись ті бенкети цілими тижнями тяглися, широко та бучно справлялися (Панас Мирний); Бучно їх у шахти виряджали (М. Терещенко); Бучно й рішуче ввалилися вони [старшини] до .. Словник української мови у 20 томах