1. Словник української мови у 20 томах

бювар

БЮВА́Р, а, ч.

Папка або портфель для зберігання поштового та промокального паперу, конвертів, кореспонденції.

Ти .. почала щось черкати олівцем по моєму бюварі (Леся Українка);

Андрій Григорович знову розклав газети, бювар, книжки .. й умочив перо в чорнило (В. Винниченко);

Валенс протяг руку до невеликого бювара (В. Собко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бювар — рос. бювар (фр. buvard, від boire — вбирати, всмоктувати) — настільна тека з аркушами промокального паперу для зберігання поштового паперу, конвертів та ін. Eкономічна енциклопедія
  2. бювар — бюва́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. бювар — Бюва́р, -ра; -ва́ри, -рів (фр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. бювар — бюва́р (франц. buvard, від boire – вбирати, всмоктувати) письмове приладдя; футляр з аркушами промокального паперу, для зберігання поштового паперу, конвертів, кореспонденції. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. бювар — -а, ч. Папка або рід портфеля з аркушами промокального паперу для зберігання поштового паперу, конвертів, кореспонденції. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. бювар — БЮВА́Р, а, ч. Папка або рід портфеля з аркушами промокального паперу для зберігання поштового паперу, конвертів, кореспонденції. Ти.. почала щось черкати олівцем по моєму бюварі (Л. Укр., III, 1952, 692); Валене протяг руку до невеликого бювара (Собко, Зор. крила, 1950, 266). Словник української мови в 11 томах