бібліоман
БІБЛІОМА́Н, а, ч.
Людина, яка має надмірну пристрасть до книг, до збирання їх.
Може, купив її [книжку] той “лорд” або який інший бібліоман (Леся Українка);
– То я книжками так натовк свої валізи: я такий самий нещасний бібліоман, як і мій батько (Т. Масенко);
– Якщо не помиляюсь, у мене в гостях відомий бібліоман Микола? (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бібліоман — бібліома́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- бібліоман — -а, ч. Людина, яка має надмірну пристрасть до книг, до збирання їх. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бібліоман — Книголюб Словник чужослів Павло Штепа
- бібліоман — КНИГОЛЮ́Б (любитель книжок, знавець і колекціонер рідкісних і цінних видань), БІБЛІОФІ́Л, КНИ́ЖНИК, ГРАМОТІ́Й розм.; БІБЛІОМА́Н, КНИГОГРИ́З ірон. (людина, яка надмірно захоплюється книжками). Словник синонімів української мови
- бібліоман — БІБЛІОМА́Н, а, ч. Людина, яка має надмірну пристрасть до книг, до збирання їх. Може купив її [книжку] той "лорд" або який інший бібліоман (Л. Укр., III, 1952, 742); — То я книжками так натовк свої валізи: я такий самий нещасний бібліоман, як і мій батько (Мас., Під небом.., 1961, 7). Словник української мови в 11 томах