бібліоман
КНИГОЛЮ́Б (любитель книжок, знавець і колекціонер рідкісних і цінних видань), БІБЛІОФІ́Л, КНИ́ЖНИК, ГРАМОТІ́Й розм.; БІБЛІОМА́Н, КНИГОГРИ́З ірон. (людина, яка надмірно захоплюється книжками). Дмитро Гордійович великий книголюб, він часто навідується в міську бібліотеку (Є. Гуцало); Лесі раптом уявилося, що це Михайло Федорович, пристрасний бібліограф і бібліофіл, вчитується у Франкові про неї слова (М. Олійник); В особі Макара було дивне і рідке сполучення книжника і спортсмена (Ю. Смолич); Великий був грамотій григорівський садівник Кривенко, не шкодував він грошей на книжки (Д. Бедзик); — То я книжками так натовк свої валізи: я такий самий нещасний бібліоман, як мій батько (Т. Масенко); Ти написав томів із сотню, книгогризе (Словник Б. Грінченка).
Значення в інших словниках
- бібліоман — бібліома́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- бібліоман — -а, ч. Людина, яка має надмірну пристрасть до книг, до збирання їх. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бібліоман — Книголюб Словник чужослів Павло Штепа
- бібліоман — БІБЛІОМА́Н, а, ч. Людина, яка має надмірну пристрасть до книг, до збирання їх. Може, купив її [книжку] той “лорд” або який інший бібліоман (Леся Українка); – То я книжками так натовк свої валізи: я такий самий нещасний бібліоман, як і мій батько (Т. Словник української мови у 20 томах
- бібліоман — БІБЛІОМА́Н, а, ч. Людина, яка має надмірну пристрасть до книг, до збирання їх. Може купив її [книжку] той "лорд" або який інший бібліоман (Л. Укр., III, 1952, 742); — То я книжками так натовк свої валізи: я такий самий нещасний бібліоман, як і мій батько (Мас., Під небом.., 1961, 7). Словник української мови в 11 томах