бібліоман
бібліома́н
іменник чоловічого роду, істота
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бібліоман — -а, ч. Людина, яка має надмірну пристрасть до книг, до збирання їх. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бібліоман — Книголюб Словник чужослів Павло Штепа
- бібліоман — БІБЛІОМА́Н, а, ч. Людина, яка має надмірну пристрасть до книг, до збирання їх. Може, купив її [книжку] той “лорд” або який інший бібліоман (Леся Українка); – То я книжками так натовк свої валізи: я такий самий нещасний бібліоман, як і мій батько (Т. Словник української мови у 20 томах
- бібліоман — КНИГОЛЮ́Б (любитель книжок, знавець і колекціонер рідкісних і цінних видань), БІБЛІОФІ́Л, КНИ́ЖНИК, ГРАМОТІ́Й розм.; БІБЛІОМА́Н, КНИГОГРИ́З ірон. (людина, яка надмірно захоплюється книжками). Словник синонімів української мови
- бібліоман — БІБЛІОМА́Н, а, ч. Людина, яка має надмірну пристрасть до книг, до збирання їх. Може купив її [книжку] той "лорд" або який інший бібліоман (Л. Укр., III, 1952, 742); — То я книжками так натовк свої валізи: я такий самий нещасний бібліоман, як і мій батько (Мас., Під небом.., 1961, 7). Словник української мови в 11 томах