бігання
БІ́ГАННЯ, я, с.
1. Дія за знач. бі́гати 1.
Піднявсь було по усіх вулицях гомін, бігання, крик, галас (Г. Квітка-Основ'яненко);
// перен. Поспішне метушливе ходіння куди-небудь, з якоюсь метою; безперервна метушня.
В Ніцці наші дами так зайнялись біганням по магазинах.., що навіть не мали часу подивитись на могилу Герцена (Леся Українка).
2. Те саме, що біг¹ 2.
– Вам, товаришу Цимбал, треба як слід попрактикуватися в біганні, – каже лейтенант (І. Багмут);
Улітку їздила [матуся Карапет] на велосипеді і належала до найактивніших прихильниць лікувального бігання (О. Чорногуз).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бігання — бі́гання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- бігання — -я, с. 1》 Дія за знач. бігати 1). || перен. Поспішне метушливе ходіння куди-небудь, з якоюсь метою; безперервна метушня. 2》 спорт. Те саме, що біг I 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- бігання — I. БІГ (швидке пересування на ногах); БІ́ГАННЯ, БІГАНИ́НА підсил. розм., БІГОТНЯ́ підсил. розм. (протягом тривалішого часу або в різних напрямках); РИСЬ розм. (про швидкий біг — звичайно в одному напрямку). Словник синонімів української мови
- бігання — Бі́гання, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- бігання — БІ́ГАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. бі́гати 1. Піднявсь було по усіх вулицях гомін, бігання, крик. галас (Кв.-Осн., II, 1956, 172); // перен. Поспішне метушливе ходіння куди-небудь, з якоюсь метою; безперервна метушня. Словник української мови в 11 томах
- бігання — Бігання, -ня с. Бѣганіе. І піднявсь був.... гомін, бігання, крик, галас. Кв. Словник української мови Грінченка