бігати

БІ́ГАТИ, аю, аєш, недок.

1. Те саме, що бі́гти 1, але з позначенням повторюваності, тривалості дії, що відбувається в різний час або в різних напрямках.

[Печариця:] Давайте, Ганно Василівно, наввипередки бігати! [Галя (здвигнувши плечима):] Бігайте самі; а я – не вмію (Панас Мирний);

Посмітюхи бігали по дорогах, вигріваючись на сонці (Панас Мирний);

Маленьке хлоп'я по цілих днях бігало по полю (М. Коцюбинський);

Праця відбувалася надзвичайним темпом, і люди, здавалося, не ходили, а бігали (Ю. Смолич);

// перен. Поспішно ходити, маючи яку-небудь роботу, який-небудь клопіт; метушитися.

Старий батько .. На весілля просить. Знай, бігає, а самого Ледве ноги носять (Т. Шевченко);

– Що мені чинити, що робити? .. – бігає по хаті збурений Макар Іванович (М. Коцюбинський);

“Нічого, нічого, я вам покажу”, – думає Ґудзик і ще енергійніше біга й лається (В. Винниченко);

// Мати звичку пересуватися бігом.

А пан лікар .. тільки підскакує. Добре бігає (Марко Вовчок);

Жухарєв тим часом подався попереду, легкий, сухорлявий, проворний, як людина, що звикла багато бігати в житті (О. Гончар);

// до кого – чого, куди, перен. Часто відвідувати кого-, що-небудь, бувати у кого-небудь, десь.

Бігає до дідуся Оленка було. Дідусь .. гостинчика дасть їй якого, яблучко абощо (А. Тесленко);

Тепер я бігаю в поле й годинами слухаю, як в небі співають хори (М. Коцюбинський);

// до кого, за ким, за чим, розм. Залицяючись, ходити до кого-небудь.

– До других бігав? Кращих шукав? – .. допитувалася вона його (Панас Мирний);

– Здається, цей Васько і раніше за тобою бігав. – І добігався. Тепер він – мій чоловік (із журн.).

2. перен. Швидко рухатися (про засоби пересування).

Бігають вулицями автобуси, бігають легкові й вантажні авто, трамваї (Остап Вишня);

– Твоя тачка в аеропорт бігає, шеф? (О. Бердник).

3. розм. Швидко рухатися, міняти напрямок руху.

– Як вдарю по струнах, то, було, вже не дуже й націлююсь, – самі руки бігають, наче хто другий водить ними (І. Нечуй-Левицький);

Методій Кирилович, як мишка: очі бігають, руки бігають і вся істота бігає (М. Хвильовий);

По клавішах бігали чиїсь задумані й чутливі пальці (Ю. Мушкетик);

// Перебігати зором з одного предмета на інший.

Маленькі, запалі оченята неспокійно бігали в ямках, немов злякалися чогось (І. Франко);

Очі Лібанова починають здивовано бігати, коли на порозі кімнати з'являється Оленка (В. Собко).

4. від кого, чого, рідко. Уникати зустрічі з кимсь або чимсь; цуратися кого-, чого-небудь.

[Маруся:] Вони [апостоли] були духом ченці. [Василь:] Як? Цуралися миру, бігали від людей? (Панас Мирний).

5. Змагатися, тренуватися в бігу (див. біг¹ 2).

– Ви чим займалися? – звернувся він [тренер] до Ярини. – Бігала. – На які дистанції? – Сто метрів (В. Собко).

6. розм. Бути в періоді злучки (про тварин).

Вовки починають збиватися в тічку на Ганни зачаття (23 вересня), а перестають бігати на Орданське водосвяття (з переказу).

По́ратися (бі́гати і т. ін.) по хазя́йству (по господа́рству) див. по́ратися.

◇ [Аж] мура́шки (кома́шки) бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли, пішли́ і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма, за спи́ною, по́за спи́ною і т. ін.) див. мура́шки;

(1) Без штані́в (рідше без штанці́в) під стіл бі́гати (ходи́ти), ірон. – бути зовсім малим, у дитячому віці.

[Глушак:] Худякова я знав, коли ти ще без штанців під стіл бігав (О. Довженко);

Старший брат пішов на роботу, коли я без штанів під стіл ходив (з газ.);

(2) Бі́гати очи́ма:

а) (по чому) швидко переглядати, читаючи що-небудь.

– Від Софочки [лист]! – скрикує дружина.., зразу ж нетерпляче надриває його, бігає очима по рядках, потім ахає (М. Стельмах);

б) перебуваючи в стані збудження, поглядати на кого-, що-небудь, переводити погляд з одного предмета на інший.

Бігає очима [Климиха], З люті аж сичить, А про свого Клима Нічичирк – мовчить (Л. Первомайський);

(3) Бі́гати світа́ми – бути тривалий час відсутнім; здебільшого перебувати за межами домівки.

Кіточкою терлася [Маруся] коло старої їмості, просячи їсти, а бабця робила суворе лице й буркотіла: – Бігає світами не знати де, не знати по що, а ми їй тут маємо семеро обідів наставляти (Г. Хоткевич);

(4) Бі́гати (ходи́ти, тягну́тися) / бі́гти хвосто́м (хво́стиком) за ким:

а) невідступно слідувати за ким-небудь.

Він бачив, що .. Власов утюрився [закохався] в його сестру, що хвостиком бігав би усюди за нею (Панас Мирний);

– Затримайте його! – мало не плачучи, попросила Жакліна, коли за Віталієм зачинилися двері. – Невже ж мені за ним хвостиком бігти? (І. Муратов);

б) набридливо залицятися до кого-небудь.

Про Таню Коваль Шухновський говорив: – Мабуть, диявол сидить у цій дівці. Некрасива, без ніякої фігури, а хлопці хвостом за нею тягнуться (Ю. Збанацький).