1. Словник української мови у 20 томах

бідняцький

БІДНЯ́ЦЬКИЙ, а, е.

Прикм. до бідня́к.

Зазнавши лиха – і бідняцького, і солдатського – Мельник уже не міг стояти осторонь навколишніх подій (з газ.);

// Належний біднякові, біднякам.

Худенькі бідняцькі шкапинки із шкури вилазили, тягнучи погано врихтовані плуги (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бідняцький — бідня́цький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. бідняцький — -а, -е. Прикм. до бідняк. || Належний біднякові, біднякам. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бідняцький — Бідня́цький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. бідняцький — БІДНЯ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до бідня́к. Як настала бідняцька воля — змінилась панська доля (Укр.. присл.., 1955, 338); // Належний біднякові, біднякам. Худенькі бідняцькі шкапинки із шкури вилазили, тягнучи погано врихтовані плуги (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 153). Словник української мови в 11 томах