бідняцький
БІДНЯ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до бідня́к.
Як настала бідняцька воля — змінилась панська доля (Укр.. присл.., 1955, 338);
// Належний біднякові, біднякам.
Худенькі бідняцькі шкапинки із шкури вилазили, тягнучи погано врихтовані плуги (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 153).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бідняцький — бідня́цький прикметник Орфографічний словник української мови
- бідняцький — -а, -е. Прикм. до бідняк. || Належний біднякові, біднякам. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бідняцький — БІДНЯ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до бідня́к. Зазнавши лиха – і бідняцького, і солдатського – Мельник уже не міг стояти осторонь навколишніх подій (з газ.); // Належний біднякові, біднякам. Худенькі бідняцькі шкапинки із шкури вилазили, тягнучи погано врихтовані плуги (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
- бідняцький — Бідня́цький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)