1. Словник української мови в 11 томах

бідняцтво

БІДНЯ́ЦТВО, а, с., збірн. Бідняки, незаможники; біднота.

— По цій стежці я зможу дійти далеко-далеко, аж до самого Леніна! — А що ж, — хитнув головою Кузь, — як разом ітимеш з бідняцтвом, то й дійдеш (Тич., І, 1957, 242).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бідняцтво — бідня́цтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. бідняцтво — -а, с., збірн. Бідняки, незаможники; біднота. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бідняцтво — БІДНЯ́ЦТВО, а, с., збірн. Бідняки, незаможники; біднота. Голодне і холодне, сповнене надій і спрагле правди, бідняцтво безоглядно кинулось у вир суспільних перемін (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  4. бідняцтво — БІДНО́ТА́ (збірн. — бідні люди), БІДО́ТА розм., БІДНЯ́ЦТВО розм., ЗЛИДО́ТА підсил., ЗЛИДНЯ́ зневажл. рідше, ГОЛО́ТА заст., ГОЛЬ заст. зневажл., ГОЛЬТІПА́ заст. зневажл., рідше, СІРО́МА заст., СІРОМА́ШНЯ заст. рідко, БІДА́ЦТВО рідко, ХАРПА́ЦТВО рідко. Словник синонімів української мови