1. Словник української мови у 20 томах

бідовий

БІДО́ВИЙ, а, е, розм., рідко.

Жвавий, сміливий, рішучий.

То був хлопчик на вигляд років дванадцяти, бідовий, непосидющий (С. Васильченко);

З гарячою промовою виступила Ярина. Я не знав, що вона така бідова, така рішуча (Ю. Збанацький);

– А нащо йому рости тихим та сумирним? .. Рости, сину, бідовий та завзятий! (А. Головко);

Не хочеться [Башкирцеву], щоб вона [донька] почула від кого-небудь про його загадкові стосунки з бідовою шинкаркою Катериною (М. Слабошпицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бідовий — бідо́вий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. бідовий — -а, -е, розм., рідко. Жвавий, сміливий, рішучий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бідовий — див. бистрий Словник чужослів Павло Штепа
  4. бідовий — див. жвавий; спритний Словник синонімів Вусика
  5. бідовий — БІДО́ВИЙ, а, е, розм., рідко. Жвавий, сміливий, рішучий. То був хлопчик на вигляд років дванадцяти, бідовий, непосидющий (Вас., І, 1959, 72); З гарячою промовою виступила Ярина. Я не знав, що вона така бідова, така рішуча (Збан., Малин. Словник української мови в 11 томах