бідовий
БІДО́ВИЙ, а, е, розм., рідко. Жвавий, сміливий, рішучий.
То був хлопчик на вигляд років дванадцяти, бідовий, непосидющий (Вас., І, 1959, 72);
З гарячою промовою виступила Ярина. Я не знав, що вона така бідова, така рішуча (Збан., Малин. дзвін, 1958, 135);
— А нащо йому рости тихим та сумирним? Щоб потім комусь там легше було попихати ним?.. Рости, сину, бідовий та завзятий! (Головко, II, 1957, 576).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бідовий — бідо́вий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- бідовий — -а, -е, розм., рідко. Жвавий, сміливий, рішучий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бідовий — див. бистрий Словник чужослів Павло Штепа
- бідовий — БІДО́ВИЙ, а, е, розм., рідко. Жвавий, сміливий, рішучий. То був хлопчик на вигляд років дванадцяти, бідовий, непосидющий (С. Васильченко); З гарячою промовою виступила Ярина. Я не знав, що вона така бідова, така рішуча (Ю. Словник української мови у 20 томах
- бідовий — див. жвавий; спритний Словник синонімів Вусика