бідолах
БІДОЛА́Х, а, ч., розм., рідко.
Те саме, що бідола́ха.
Знала вона, як з ким поводитись .. Прийде який-небудь бідолах, то вона йому гучно говорить (Марко Вовчок).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бідолах — бідола́х іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- бідолах — див. бідний; бідолаха; нещасливий Словник синонімів Вусика
- бідолах — БІДОЛА́Х, а, ч., розм., рідко. Те саме, що бідола́ха. Знала вона, як з ким поводитись.. Прийде який-небудь бідолах, то вона йому гучно говорить (Вовчок, І, 1955, 258). Словник української мови в 11 томах
- бідолах — Бідолах, -ха м. и бідолаха, -хи, об. Бѣдняга, бѣдняжка, горемыка. Прийде який небудь бідолах. МВ. ІІ. 32. Трохи одпочити позволяю бідолахам. Шевч. Він бідолаха і біжить у ліс. ЗОЮР. II. 35. ум. бідолашка, бідолашечка. Сумують обидві бідолашечки. Г. Барв. Словник української мови Грінченка