1. Орфографічний словник української мови

бідолах

бідола́х

іменник чоловічого роду, істота

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бідолах — БІДОЛА́Х, а, ч., розм., рідко. Те саме, що бідола́ха. Знала вона, як з ким поводитись .. Прийде який-небудь бідолах, то вона йому гучно говорить (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
  2. бідолах — див. бідний; бідолаха; нещасливий Словник синонімів Вусика
  3. бідолах — БІДОЛА́Х, а, ч., розм., рідко. Те саме, що бідола́ха. Знала вона, як з ким поводитись.. Прийде який-небудь бідолах, то вона йому гучно говорить (Вовчок, І, 1955, 258). Словник української мови в 11 томах
  4. бідолах — Бідолах, -ха м. и бідолаха, -хи, об. Бѣдняга, бѣдняжка, горемыка. Прийде який небудь бідолах. МВ. ІІ. 32. Трохи одпочити позволяю бідолахам. Шевч. Він бідолаха і біжить у ліс. ЗОЮР. II. 35. ум. бідолашка, бідолашечка. Сумують обидві бідолашечки. Г. Барв. Словник української мови Грінченка