1. Словник української мови у 20 томах

білильний

БІЛИ́ЛЬНИЙ, а, е.

Прикм. до біли́ло 1.

Для мистецького почерку виконавця характерне білильне вохріння, властиве малярству XI ст. і відзначене для фресок Софійського собору в Києві (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. білильний — біли́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. білильний — -а, -е. Прикм. до білило 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. білильний — БІЛИ́ЛЬНИЙ, а, е. Прикм. до біли́ло 1. Словник української мови в 11 томах