білило
БІЛИ́ЛО, а, с.
1. Біла мінеральна фарба, яка не розчиняється у воді.
Рами цинковим білилом Артем красив (В. Кучер);
По щоках котилися сльози і падали у відро з білилами (В. Дрозд);
Раніше карбонат свинцю широко застосовувався для виготовлення білої олійної фарби, відомої під назвою свинцевих білил (з навч. літ.).
2. розм. Картина, написана білилом.
Сепія й китайське білило “Серед товаришів” Т. Шевченка довгий час ототожнювалась із сепією “Тріо”, але це зовсім різні твори (з наук. літ.).
3. тільки мн. біли́ла, и́л. Біла речовина, що застосовується як косметичний засіб для фарбування обличчя.
[Анна:] Як хочеш, я білил тобі позичу, бо в тебе навіть і чоло червоне (Леся Українка);
Білила на лиці ще мертвили шкіру, надаючи йому страшного вигляду (О. Ільченко).
Значення в інших словниках
- білило — біли́ло іменник середнього роду біла мінеральна фарба; картина, написана такою фарбою — розм. Орфографічний словник української мови
- білило — -а, с. 1》 Біла мінеральна фарба, яка не розчиняється у воді. 2》 розм. Картина, написана білилом. 3》 тільки мн. білила, -ил. Біла речовина, що застосовується як косметичний засіб для фарбування обличчя. Великий тлумачний словник сучасної мови
- білило — БІЛИ́ЛА мн. (біла речовина, що застосовується як косметичний засіб для фарбування обличчя), БІ́ЛЛЯ діал.; БЛЕЙВЕ́ЙС (БЛЕ́ЙВАС) заст. (свинцеві білила); ШТУКАТУ́РКА ірон. (товстий шар білил або пудри на обличчі). Словник синонімів української мови
- білило — БІЛИ́ЛО, а, с. 1. Біла мінеральна фарба, яка не розчиняється у воді. Рами цинковим білилом Артем красив (Кучер, Чорноморці, 1956, 34); Раніше [карбонат свинцю] широко застосовувався для виготовлення білої олійної фарби.. Словник української мови в 11 томах
- білило — Білило, -ля с. 1) Бѣлая краска, все чѣмъ можно бѣлить, убѣлять. Та й купили білила.... дідам бороди білити. Грин. ІІІ. 95. Дівкам чорнило, парубкам білило. АД. І. 39. 2) = і. біль 1?... Словник української мови Грінченка