білий

БІ́ЛИЙ, а, е.

1. Який має колір крейди, молока, снігу; протилежне чорний.

Заступила чорна хмара Та білую хмару (Т. Шевченко);

Одна чепурна молодиця в білій сорочці замітала казарму (І. Нечуй-Левицький);

Плили б вони [квітки], аж поки в яку сагу спокійну не прибились до білих водяних лілей (Леся Українка);

У мадам Фур'є була порожня кімната, і тільки стояла біла кровать [ліжко], а .. на стіні білий килим із білим лебедем (М. Хвильовий);

Архаїчний і національний колір української хустки полягає саме в білому кольорі (з наук.-попул. літ.);

У давніх греків біла голубка вважалася птахом Афродіти (із журн.);

// Який кольором наближається до крейди, молока, снігу; світлий.

Справді, гарно тут. І білі піски берегів, і ця тиша неміряна, і ласкавий степовий вітерець (О. Гончар);

// Уживається як постійний епітет до деяких назв.

Під білою березою козаченька вбито (з народної пісні);

Ота красна [гарна] молода дівчина пішла і копала своїми білими руками ту кам'яну тверду гору (з переказу);

Не вимили біле личко Слізоньки дівочі (Т. Шевченко);

// Вимитий, випраний; чистий.

Тоді сироті неділя, як сорочка біла (Номис);

Неначе ляля в льолі білій, Святеє сонечко зійшло (Т. Шевченко);

// Посивілий, сивий, сивоволосий.

Се був дід дуже старий, білий (Марко Вовчок);

[Храпко:] Що голова трохи біла – то тож більше розуму (Панас Мирний);

Біля хати білий батько .. Виграває війни та журбу (М. Вінграновський);

// Зблідлий, блідий.

А Катря стоїть коло стіни, сама, як стіна, біла, – бачу – зомліває (Марко Вовчок);

// Безколірний, безбарвний, прозорий.

Класична біла горілка відповідає найвищим стандартам прозорості (з газ.);

// у знач. ім. бі́ле, лого, с. Білий колір; протилежне чорне.

Піч Галя розмалювала синіми квітками по білому (Панас Мирний);

Ми кажемо одне, а робимо інше. На “чорне” знову кажемо “біле” (з газ.);

// у знач. ім. бі́лі, лих, мн. Фігури в шахах або шашках білого, кремового, червоного кольору на противагу чорним.

Білі починають і дають мат за два ходи;

// у знач. ім., розм., бі́ла, лої, ж. Горілка.

Тільки горючого в мене ні краплі .. Ні, білу не треба .. Ну, півкіло коньяку... Гуляти так гуляти! (А. Крижанівський).

2. На (у) якому є багато світлих плям, вибілених предметів і т. ін.

Бачилося [Галі] – голе каміння, темні гаї.., велике біле село на горі... (Марко Вовчок);

– Ввижається мені вечір теплий з пахощами весняними.., з вишняком, білим від цвіту рясного (М. Коцюбинський).

3. Світлошкірий (про расу).

Підняли його [саркофаг] білі раби, щоб понести й поставити в храмі (Леся Українка);

Любка вигадала носити паранджу, щоб ніхто не впізнав її, білої жінки, що .. ходить з узбеком (Іван Ле);

// у знач. ім. бі́лі, лих, мн. Люди, що належать до відповідної раси.

[Нартал:] От візьмуть нас, і варварів, і римлян, чорних, білих, гарненько всіх засмолять і запалять, мов скіпочки (Леся Українка);

На кордоні з Індонезією, в окрузі Сепік, поліцейський патруль виявив чорношкіре плем'я, люди якого ніколи не бачили білих (із журн.).

4. перен., іст., у знач. ім. бі́лі, лих, мн. Білогвардійці.

В лісі засіли білі, ніч за рікою йшла (М. Хвильовий);

Чому один брат буває червоний, а другий білий, один винахідник, а другий просто бухгалтер? (В. Підмогильний).

5. Уживається як складова частина ботанічних, зоологічних, технічних, хімічних та інших назв, термінів.

У Древній Греції і Римі як лікувальний засіб дуже цінувалась біла чемериця. Відомо, що вона досить сильна отрута (з наук.-попул. літ.);

Білий фосфор – безбарвна, дуже отруйна, майже не розчинна у воді речовина (з навч. літ.);

У білого амура апетит просто дивовижний (із журн.);

Хто хоч раз бачив граціозну білу чаплю, той її не забуде (з газ.).