1. Словник української мови Грінченка

білий

Білий, -а, -е

1) Бѣлый. Червоная калинонька, білеє деревце. Мет. 64. Під білою березою козаченька вбито. Мет. 102. Причарувала біле личенько. Мет. 84.

2) Чистый. Я матері догожу, — постіль білу постелю. н. п. Взяв білу сорочку. Драг. 4.

3) білий світ. Мiръ Божій, бѣлый свѣтъ. Хведір умер, сама осталась на білому світі. нудити білим світом. Томиться, тосковать. Не співає; як сирота білим світом нудить. Шевч.

4) білий день. Полный разсвѣтъ. Прокинувся я, аж дивлюсь — білий день на дворі.

5) білий тиждень. Страстная недѣля. Чуб. ІІІ. 13. Маркев. 4.

6) біла челядь. Женскій полъ. Коли турки воювали, білу челядь забірали. Гол. І. 49. Ні в чім буде між білу челядь піти погуляти. АД. І. 109.

7) біла рядовина. см. рядовина 1. Вас. 168.

8) по білому співати. Пѣть по церковному. Як би вони (шалопути) по білому співали, то й нічого, — я пізнав би, що співають. Новомоск. у.

9) біла білява. Въ загадкѣ: береза. Біла білява перед Богом стояла. Ном.

10) біла. О монетѣ: десятикрейцеровая монета. Галиц. ум. біленький, білесенький.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. білий — (який має колір, подібний до молока) білосніжний, молочний, сніжно-білий, поет. лілейний. Словник синонімів Полюги
  2. білий — (колір) молочний, білосніжний, сніжнобілий, лелійний, обр. як крейда, як стіна, як молоко, як сніг; (день) світлий, ясний; (- голову) сивий, сивоволосий, посивілий; (па виду) блідий, зблідлий; (білий сорочку) чистий; (- вино) прозорий, безбарвний... Словник синонімів Караванського
  3. білий — -а, -е. 1》 Який має колір крейди, молока, снігу; прот. чорний. || Який кольором наближається до крейди, молока, снігу; світлий. || Уживається як постійний епітет до деяких назв. || Вимитий, випраний; чистий. || Посивілий, сивий, сивоволосий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. білий — БІ́ЛИЙ, а, е. 1. Який має колір крейди, молока, снігу; протилежне чорний. Заступила чорна хмара Та білую хмару (Т. Шевченко); Одна чепурна молодиця в білій сорочці замітала казарму (І. Словник української мови у 20 томах
  5. Білий — Бі́лий прізвище Орфографічний словник української мови
  6. білий — бі́лий : ◊ бі́ла ка́ва → кава ◊ у бі́лий день удень (ср, ст): У ясний погідний липневий “білий” день неспостережено вийшов із судового будинку на вулицю та зник, наче камфора (Шухевич) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. білий — Біла, як кристаль. Підкреслення чистоти кольору, людської душі. Білий, як іній. Про дуже бліду людину. Білі ручки чужу роботу люблять. Пани люблять, щоб на них працювали інші. З білого легко чорне зробити, але з чорного біле — тяжко. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. білий — А, -е. 1. бізн. Той, що не має боргів і непевних справ (про організацію тощо). 2. ◇ Білий дім, ірон. — міська адміністрація (будинки міськвиконкому найчастіше бувають білого кольору, за аналогією до Білого дому у Вашингтоні). 3. Позитивна характеристика. Словник сучасного українського сленгу
  9. білий — (-а, -е) Словник жарґонної лексики української мови
  10. білий — I біластий, білесенький, білісінький, білопінний, білосніжний, білуватий, білющий, білявенький, білявий, біляк, біляний (про полотно), білястий, вибілений, відбілений, вибілуваний, забілений, збілілий, побілений, побілілий, сліпучо-білий, сніговобілий... Словник синонімів Вусика
  11. білий — (аж (рідко бі́лий)) світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) (в оча́х (пе́ред очи́ма)) кому, у кого і без додатка. Фразеологічний словник української мови
  12. Білий — див. Білий, Олег Васильович Філософський енциклопедичний словник
  13. білий — БЕЗБА́РВНИЙ (який не має кольору, забарвлення), БЕЗКОЛЬОРО́ВИЙ рідше; БЕЗКО́ЛІРНИЙ (перев. у науковому стилі); БІ́ЛИЙ розм. (звичайно про рідину); ВО́ДЯВИЙ, ВОДЯНИ́СТИЙ (звичайно про очі — світлий, прозорий); НЕЗАБА́РВЛЕНИЙ (про... Словник синонімів української мови
  14. білий — Бі́лий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  15. білий — БІ́ЛИЙ, а, е. 1. Який має колір крейди, молока, снігу; протилежне чорний. Заступила чорна хмара Та білую хмару (ІПевч., II, 1953, 160); Одна чепурна молодиця в білій сорочці замітала казарму (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах