білий

Біла, як кристаль.

Підкреслення чистоти кольору, людської душі.

Білий, як іній.

Про дуже бліду людину.

Білі ручки чужу роботу люблять.

Пани люблять, щоб на них працювали інші.

З білого легко чорне зробити, але з чорного біле — тяжко.

Легко здобути лиху славу серед людей і дуже тяжко потім направити це.

Якби сам був білий, то б не чорнив другого.

Про того, хто має гріхи і любить обмовляти інших.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. білий — (який має колір, подібний до молока) білосніжний, молочний, сніжно-білий, поет. лілейний. Словник синонімів Полюги
  2. білий — (колір) молочний, білосніжний, сніжнобілий, лелійний, обр. як крейда, як стіна, як молоко, як сніг; (день) світлий, ясний; (- голову) сивий, сивоволосий, посивілий; (па виду) блідий, зблідлий; (білий сорочку) чистий; (- вино) прозорий, безбарвний... Словник синонімів Караванського
  3. білий — -а, -е. 1》 Який має колір крейди, молока, снігу; прот. чорний. || Який кольором наближається до крейди, молока, снігу; світлий. || Уживається як постійний епітет до деяких назв. || Вимитий, випраний; чистий. || Посивілий, сивий, сивоволосий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. білий — БІ́ЛИЙ, а, е. 1. Який має колір крейди, молока, снігу; протилежне чорний. Заступила чорна хмара Та білую хмару (Т. Шевченко); Одна чепурна молодиця в білій сорочці замітала казарму (І. Словник української мови у 20 томах
  5. Білий — Бі́лий прізвище Орфографічний словник української мови
  6. білий — бі́лий : ◊ бі́ла ка́ва → кава ◊ у бі́лий день удень (ср, ст): У ясний погідний липневий “білий” день неспостережено вийшов із судового будинку на вулицю та зник, наче камфора (Шухевич) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. білий — А, -е. 1. бізн. Той, що не має боргів і непевних справ (про організацію тощо). 2. ◇ Білий дім, ірон. — міська адміністрація (будинки міськвиконкому найчастіше бувають білого кольору, за аналогією до Білого дому у Вашингтоні). 3. Позитивна характеристика. Словник сучасного українського сленгу
  8. білий — (-а, -е) Словник жарґонної лексики української мови
  9. білий — I біластий, білесенький, білісінький, білопінний, білосніжний, білуватий, білющий, білявенький, білявий, біляк, біляний (про полотно), білястий, вибілений, відбілений, вибілуваний, забілений, збілілий, побілений, побілілий, сліпучо-білий, сніговобілий... Словник синонімів Вусика
  10. білий — (аж (рідко бі́лий)) світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) (в оча́х (пе́ред очи́ма)) кому, у кого і без додатка. Фразеологічний словник української мови
  11. Білий — див. Білий, Олег Васильович Філософський енциклопедичний словник
  12. білий — БЕЗБА́РВНИЙ (який не має кольору, забарвлення), БЕЗКОЛЬОРО́ВИЙ рідше; БЕЗКО́ЛІРНИЙ (перев. у науковому стилі); БІ́ЛИЙ розм. (звичайно про рідину); ВО́ДЯВИЙ, ВОДЯНИ́СТИЙ (звичайно про очі — світлий, прозорий); НЕЗАБА́РВЛЕНИЙ (про... Словник синонімів української мови
  13. білий — Бі́лий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. білий — БІ́ЛИЙ, а, е. 1. Який має колір крейди, молока, снігу; протилежне чорний. Заступила чорна хмара Та білую хмару (ІПевч., II, 1953, 160); Одна чепурна молодиця в білій сорочці замітала казарму (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  15. білий — Білий, -а, -е 1) Бѣлый. Червоная калинонька, білеє деревце. Мет. 64. Під білою березою козаченька вбито. Мет. 102. Причарувала біле личенько. Мет. 84. 2) Чистый. Я матері догожу, — постіль білу постелю. н. п. Взяв білу сорочку. Драг. 4. 3) білий світ. Словник української мови Грінченка