1. Словник української мови у 20 томах

білуватий

БІЛУВА́ТИЙ, а, е.

З білим відтінком; білястий.

Снігову хмару можна зараз примітити, бо вона білувата (Сл. Гр.);

Поснули вже тоді, як .. Волосожар на північній стороні догоряв і тремтів білуватим світлом (Панас Мирний);

Од лоба розходились вниз щоки, падаючи білуватими м'якими брижами на обмотану круг шиї серветку (В. Винниченко);

В його білуватих очах промайнув легкий, невміло прихований ляк (Д. Ткач);

Справжні плоди шипшини – дрібні білуваті горішки (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. білуватий — білува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. білуватий — -а, -е. З білим відтінком, трохи білий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. білуватий — див. білий Словник синонімів Вусика
  4. білуватий — БІЛЯ́СТИЙ (який має трохи біле забарвлення), БІЛУВА́ТИЙ, БІЛЯ́ВИЙ. Небо від спеки було білясте, наче вкрите полудою (О. Гончар); Вода в озері гладенька й прозора-прозора, добре видно білувате дно та тонкі стебла осоки (Є. Словник синонімів української мови
  5. білуватий — БІЛУВА́ТИЙ, а, е. З білим відтінком, трохи білий. Снігову хмару можна зараз примітити, бо вона білувата (Сл. Гр.); Поснули вже тоді, як.. Словник української мови в 11 томах
  6. білуватий — Білуватий, -а, -е Бѣловатый. Снігову хмару можно зараз примітити, бо вона білувата. Дещо. На небі ходють круглі білуваті хмари. Грин. II. 21. Словник української мови Грінченка